(русский перевод по просьбам товарищей - в конце публикащии)
…Настане час, коли ми обов’язково розповімо усі перипетії та колізії, пов’язані за нашою святинею – пам’ятником полководцю Олександру Васильовичу Суворову, що майже півстоліття простояв перед фасадом будівлі Київського суворовського військового училища (Київського військового ліцею імені Івана Богуна). Розповімо та покажемо громадськості документи (в тому числі фото- і відео-свідчення), по яких видно, як ми намагалися зберегти монумент на території рідного училища. Ми переконані, що постать Олександра Суворова відіграла позитивну роль в історії України, в приєднанні до неї великих територій на півдні держави. У будь-якому разі пам’ятник полководцю заслуговує на те, щоб залишитися на території одного з найкращих військових навчальних закладів України, з стін якого вийшли видатні постаті та справжні герої. Адже і Андрій Кизило, і Ігор Плосконос – герої різних війн і зовсім різних епох – виховувалися на прикладі Суворова.
Нагадаємо, що після сумнівного з правової точки зору рішення групи так званих експертів, створеної одіозним міністром культури Євгеном Нищуком, наприкінці минулого року планувалося руйнування пам’ятника Олександру Суворову як «об’єкта, що не має культурної та історичної цінності» (цитата з висновку «експертизи»). Активісти ВГО «Всеукраїнська асоціація «Кадетська співдружність» врятували пам’ятник, за кошти організації здійснили його дбайливе демонтування з постаменту у цілісному неушкодженому вигляді. Тоді ми ще мали надію на те, що пам’ятник вдасться встановити на новому місці на території рідного училища… Але, не судилося.
У липні цього року нам стало відомо, що пам’ятник Олександру Суворову вивезено з території КВЛ ім. Богуна. Вже постфактум ми дізналися про те, що скульптуру доправили до Музею важкої бомбардувальної авіації у м. Полтава.
Скажемо відверто. Це – не найгірший варіант з того, що могло статися з цим пам’ятником. З рештою, він опинився в руках людей, захоплених воєнною історією, справжніх фахівців і подвижників, офіцерів запасу. Ми вдячні за це першому заступнику Міністра оборони України генерал-полковнику Івану Степановичу Руснаку, до речі, випускнику Полтавського Червонопрапорного вищого зенітного ракетного командного училища імені генерала армії М. Ф. Ватутіна, в будівлі якого до Жовтневої революції знаходився найстаріший на території України Петровський Полтавський кадетський корпус. Напевне, стіни все ж таки мають властивість зберігати ауру и традиції поколінь… І виховувати.
Нещодавно активісти ВГО «Всеукраїнська асоціація «Кадетська співдружність» відвідали Полтаву, щоб особисто пересвідчитися в тому, що пам’ятник Олександру Суворову зберігається у належному стані.
У складі десанту до Полтави були президент Асоціації Роман Солодкий, її виконавчий директор Євген Смушков та член Ради Асоціації Віталій Сазонов. Київських гостей зустрів наш побратим-кадет, представник «Кадетської співдружності» у м. Полтава, випускник Київського суворовського військового училища 1972 р., полковник запасу Сергій Довбня.
Одразу попрямували до музею. Слід зазначити, що його територія та експонати вражають. Тут зібрані зразки військової техніки різних часів: танки, артилерійські системи, вантажівки… Чимало тут і пам’ятників видатним військовим діячам з усієї України, які з тих чи інших причин виявилися «незручними» там, де спочатку були встановлені. Добре, що не знищені… І добре, що є такі захоплені люди, як директор музею Віктор Григорович Дейнега.
Він показав киянам місце, де планується встановлення пам’ятника Олександру Суворову. До речі, музей створений на території Полтавського військового аеродрому, де в радянські часи базувалася 13-а гвардійська Дніпропетровсько-Будапештська ордена Суворова важка бомбардувальна авіаційна дивізія. А відтак, Олександр Васильович буде прикрашати це місце цілком доречно.
Начальник відділу науково-просвітницкої роботи музею Петро Васильович Романюк провів для гостей екскурсію, показав унікальні експонати, зокрема найбільший в світі стратегічний ракетоносець ТУ-160. Така експозиція може здивувати не тільки пересічних людей, а й фахівців у галузі авіації. На аеродромі також представлені Су-15, Ту-95МС, Ту-134УБЛ, Ту-22М2, Ту-16, Ан-26, Ту-22КД. Це справжня гордість України!
Усім радимо завітати до музею. Попередньо ознайомитись з інформацією про це унікальне місце можна на офіційному сайті:
Пам’ятник Олександру Суворову буде встановлено навесні 2020 р. на центральному відкритому майданчику музею (місце вказано червоним колом). Це викликає в нас подвійні почуття. З одного боку, ми раді, що цей величний монумент нарешті не буде страждати від усіх тих знущань, які відбувались з ним, починаючи з 2017 року, коли він був незаконно закритий незграбною конструкцією. Добре, що цей легендарний пам’ятник буде зустрічати гостей Музею важкої бомбардувальної авіації у м. Полтава, серед яких тепер буде чимало колишніх суворовцев. Проте, що означає «колишніх»?! Це ім'я на усе життя!
А з іншого боку, нам дуже прикро, що керівництво Київського військового ліцею ім. Івана Богуна намагається викреслити з історії навчального закладу пам’ять про нас, суворовців, якими ми були і залишаємось.
КУДА УЕХАЛ АЛЕКСАНДР ВАСИЛЬЕВИЧ СУВОРОВ
... Наступит время, когда мы обязательно расскажем все перипетии и коллизии, связанные с нашей святыней - памятником полководцу Александру Васильевичу Суворову, что почти полвека простоял перед фасадом здания Киевского суворовского военного училища (Киевского военного лицея имени Ивана Богуна). Расскажем и покажем общественности документы (в том числе фото- и видео-свидетельства), по которым видно, как мы пытались сохранить памятник на территории родного училища. Мы убеждены, что историческая личность Александра Суворова сыграла положительную роль в истории Украины, в присоединении к ней больших территорий на юге страны. В любом случае памятник полководцу заслуживает того, чтобы остаться на территории одного из лучших военных учебных заведений Украины, из стен которого вышли выдающиеся личности и настоящие герои. Ведь и Андрей Кизило, и Игорь Плосконос - герои различных войн и совершенно разных эпох - воспитывались на примере Суворова.
Напомним, что после сомнительного с правовой точки зрения решения группы так называемых экспертов, созданной одиозным министром культуры Евгением Нищуком, конце прошлого года планировалось разрушения памятника Александру Суворову как «объекта не имеющего культурной и исторической ценности» (цитата из заключения «экспертизы»). Активисты ВОО «Всеукраинская ассоциация «Кадетское содружество» спасли памятник, за счет организации осуществили его бережный демонтаж с постамента в целостном неповрежденном виде. Тогда мы еще надеялись на то, что памятник удастся установить на новом месте на территории родного училища ... Но, не судьба.
В июле этого года нам стало известно, что памятник Александру Суворову вывезен с территории КВЛ им. Богуна. Уже постфактум мы узнали о том, что скульптуру доставили в Музей тяжелой бомбардировочной авиации в г. Полтава.
Скажем откровенно. Это - не худший вариант из того, что могло произойти с нашим памятником. В конце концов, он оказался в руках людей, увлеченных военной историей, настоящих специалистов и подвижников, офицеров запаса. Мы благодарны за это первому заместителю Министра обороны Украины генерал-полковнику Ивану Степановичу Руснаку, кстати, выпускнику Полтавского Краснознамённого высшего зенитного ракетного командного училища имени генерала армии Н. Ф. Ватутина, в здании которого до Октябрьской революции находился старейший на территории Украины Петровский Полтавский кадетский корпус. Наверное, стены всё-таки имеют свойство хранить ауру и традиции поколений… И воспитывать.
Недавно активисты ВОО «Всеукраинская ассоциация «Кадетское содружество» посетили Полтаву, чтобы лично убедиться в том, что памятник Александру Суворову сохраняется в надлежащем состоянии.
В составе десанта в Полтаву были президент Ассоциации Роман Солодкий, ее исполнительный директор Евгений Смушков и член Совета Ассоциации Виталий Сазонов. Киевских гостей встретил наш собрат-кадет, представитель «Кадетского содружества» в г. Полтава, выпускник Киевского суворовского военного училища 1972, полковник запаса Сергей Довбня.
Сразу направились в музей. Следует отметить, что территория и экспонаты поражают. Здесь собраны образцы военной техники разных времен: танки, артиллерийские системы, грузовики... Немало здесь и памятников выдающимся военным деятелям, собранных со всей Украины, где они по тем или иным причинам оказались «неудобными». Хорошо, что не уничтожены... И хорошо, что есть такие увлеченные люди, как директор музея Виктор Григорьевич Дейнега.
Он показал киевлянам место, где планируется установка памятника Александру Суворову. Кстати, музей создан на территории Полтавского военного аэродрома, где в советские времена базировалась Тринадцатая гвардейская Днепропетровско-Будапештская ордена Суворова тяжелая бомбардировочная авиационная дивизия. Следовательно, Александр Васильевич будет установлен здесь вполне уместно.
Начальник отдела научно-просветительской работы музея Петр Васильевич Романюк провел для гостей экскурсию, показал уникальные экспонаты, в том числе крупнейший в мире стратегический ракетоносец ТУ-160. Такая экспозиция может удивить не только рядовых граждан, но и специалистов в области авиации. На аэродроме также представлены Су-15, Ту-95МС, Ту-134УБЛ, Ту-22М2, Ту-16, Ан-26, Ту-22КД. Это настоящая гордость Украины!
Всем советуем посетить музей. Предварительно ознакомиться с информацией об этом уникальном месте можно на официальном сайте:
Памятник Александру Суворову будет установлен весной 2020 на центральной открытой площадке музея (место указано красным кругом). Это вызывает у нас двойственные чувства. С одной стороны, мы рады, что этот величественный монумент наконец не будет страдать от всех издевательств, которые выпали на его долю, начиная с 2017 года, когда он был незаконно закрыт неуклюжей конструкцией. Хорошо, что этот легендарный памятник будет встречать гостей Музея тяжелой бомбардировочной авиации в г. Полтава, среди которых теперь будет немало бывших суворовцев. Впрочем, что значит «бывших»?! Это имя на всю жизнь!
А с другой стороны, нам очень жаль, что руководство Киевского военного лицея им. Ивана Богуна пытается вычеркнуть из истории учебного заведения память о нас, суворовцах, какими мы были и остаемся.
