19 травня, ми щороку вітали нашого брата-кадета, випускника Київського суворовського військового училища 1984 року, голову Ради ВГО "Всеукраїнська асоціація "КАДЕТСЬКА СПІВДРУЖНІСТЬ" Володимира Віталійовича Чепового. Важко повірити в те, що вже майже два роки, з червня 2022 року, з нашим Володею немає зв'язку. Він у списках безвісти зниклих. За проханням родини Володимира, ми не будемо писати про нього як про загиблого. На все свій час. Володя Чеповий для нас – завжди живий, завжди активний та життєлюбний, веселий, позитивний. Таким ми його знаємо і любимо.
Володя Чеповий – людина особлива. Ніколи не можна було уявити його в поганому настрої, стурбованим, роздратованим... Усі негативні емоції, здавалося, обходили його стороною. Він завжди був, як то кажуть, "на позитиві". Це його життєве кредо. Здається, коріння цього таки у хорошому військовому вихованні. Випускник суворовського та загальновійськового командного училищ, Володя з ранніх років виховав у собі якості справжнього лідера, бійця. Він вмів не зациклюватись на проблемах, подавати приклад конструктивного мислення, миттєво відновлюватись після невдач. Ось чому людям було так легко поряд із Володею. І нам просто пощастило, що в наших лавах був такий чудовий товариш. Більше того. Він був одним з засновників ВГО "Всеукраїнська асоціація "КАДЕТСЬКА СПІВДРУЖНІСТЬ", її незмінним головою Ради.
Володимир Чеповий – особистість багатогранна. Він був і бізнесменом, і громадським діячом, і письменником, і психологом, і журналістом, і видавцем... Звичайно, ми розуміємо, що за цією зовнішньою легкістю ховалася велика праця, сильна воля, постійна робота над собою. І залишається тільки дивуватися, як йому на все вистачало часу.
Володя не замислюючись приходив на допомогу, завжди вислухував, щось підказував, давав корисні поради. Це дуже по-суворовськи! У нашому чудовому дитинстві ми звикли підставляти плече товаришам. Але далеко не всі зуміли зберегти цю якість у зрілі роки.
Неможливо перерахувати всі корисні починання, ініціативи, добрі справи, до яких причетний Володимир Чеповий. Він завжди був першим, найкращим. Недарма народився саме у День Піонерії – 19 травня. Слово "піонер" означає "перший", "ведучий", "лідер", "першопроходець". І в цьому сенсі Володя Чеповий завжди був піонером.
Саме такі хлопці ставали суворовцями. Саме такі кадети після закінчення рідного училища продовжували навчання у вищих командних училищах! Саме такі творчі енергійні особистості стали піонерами українського бізнесу.
Але Володя був ще й творчою людиною. Ми всі захоплюємося його книгами, які мають головне, що має бути в справжній літературі - правду без прикрас та намагання виправдатися, глибокий аналіз, самокритику, покаяння. Все так, як було: чесно, відверто, інколи жорстоко...
Є в біографії Володі така цікава сторінка. В далекому 1990 році він був молодим офіцером-спецпризначенцем. Разом із сослуживцями він відмовився виконувати злочинний приказ та вбивати мирних протестуючих в Грузії. За цей вчинок його звільнили з лав Збройних Сил СРСР. Цей епізод наочно показує моральні якості Володимира як воїна: воювати з мирним населенням - абсолютне табу! Натомість, коли почалося вторгнення ворога в Україну, Володимир Чеповий одним з перших записався до територіальної оборони Києва. Воював з самого лютого, був у найгарячих точках - на Гостомельсько-Ірпіньському напрямку. Потім його підрозділ передислокували на Схід України. Здавалося б, міг би знайти посаду десь в тилу, при штабі, в якомусь інформаційно-аналітичному центрі... Але усе це не про Володю... Він воював не за комп'ютером, а в окопах на самій "нульовці".
Володя! Ми тебе пам'ятаємо, любимо та пишаємось тобою. Ти - кращий з нас усіх.
P.S. Володимир Чеповий залишив багату літературну та журналістську спадщину. Заходьте на його офіційний сайт, читайте статті, купуйте книги. Ви доторкнетесь до джерела життєвої мудрості, оптимізму, любові до рідної землі, глибокої філософії…
